скло

Люди використовували скло тисячі років, для зброї та предметів декору. Його використання розширилося протягом століть, але процес виготовлення скла залишився в основному незмінним. Основним компонентом скла є пісок — конкретно різновид кварцового піску відомий як кремнеземний пісок. При нагріванні майже до 2000 градусів Цельсія, кварцевий пісок перетворюється на скло. Силікатний пісок часто змішують з іншими інгредієнтами, яка змінює свої властивості. Карбонат натрію, наприклад, знижує температуру плавлення піску. Але скло виготовлено лише з кремнеземного піску та карбонату натрію не дуже міцний і розчиняється у воді. Це не ідеально, якщо ви не хочете, щоб ваші вікна розчинялися, як тільки піде дощ! Тому склороби часто додають карбонат кальцію — вапняк — теж до суміші. Скло, виготовлене з цих трьох інгредієнтів: карбонат натрію, вапняк і кремнеземний пісок, відоме як вапняно-натрієве скло. Він твердий, міцний і прозорий, і є найбільш поширеним типом скла. Через свій хімічний склад і спосіб його виготовлення, скло іноді класифікують як керамічний матеріал. Скло має багато спільних властивостей з керамікою: він твердий і твердий, хоча крихкий. Він також стійкий до корозії та термостійкий. Але одна істотна відмінність скла від іншої кераміки це спосіб розташування його атомів і молекул. У більшості керамічних виробів атоми розташовані в регулярній формі — кристалічна структура. Атоми в склі, з іншого боку, не організовані за будь-якою регулярною схемою. Ми говоримо, що скло є некристалічним або аморфним. Аморфна структура викликає скло поступово тверднути в міру охолодження. Це дозволяє розплавленому склу залишатися в'язким і пластичний довше, ніж кристалічні матеріали; це означає, що скло може бути сформоване у багато різних форм. Одна з поширених технік формування скла що використовує цю властивість, це склодув. У видуванні скла, Розплавлене скло роздувається через спеціальну трубку — дулову трубу. Таким чином скло розтягується в порожнисту бульбашку яким можна надати форму за допомогою інструментів і форм, формувати такі предмети, як пляшки або лампочки. Властивості скла можна змінювати регулюючи інгредієнти, які використовуються для його виготовлення і пропорції, в яких вони змішуються. Це робить скло дуже універсальним матеріалом який має багато застосувань у повсякденному житті. Наприклад, скло можна зробити прозорим для вікон чи ширм. Або, змішуючи такі інгредієнти, як оксиди металів, склороби можуть отримувати скло різних кольорів. З кольорового скла можна зробити що завгодно з хитромудрих вітражів, до темних пляшок для напоїв або ліків. Властивостями скла також можна маніпулювати за процесом виготовлення. Наприклад, нагрівання скла до дуже певної температури, потім раптом охолоджуючи його, підвищує його міцність і його стійкість до перепадів температури. Цей процес відомий як загартування. Загартоване скло руйнується не так легко, як звичайне. І якщо він зламається, він розбивається на маленькі, тупі, відносно нешкідливі частини. Це робить його корисним для стільниць і дверцят духовки. Підсумовуючи, скло — один із найдавніших матеріалів, виготовлених людьми. Основним інгредієнтом скла є кварцевий пісок, який необхідно нагріти до дуже високих температур щоб розплавитися і стати склом. Скло має багато спільних властивостей з керамічними матеріалами, але на відміну від більшості кераміки, скло має аморфну структуру. Змішуючи діоксид кремнію з іншими інгредієнтами, або шляхом маніпулювання виробничим процесом, деякі властивості скла можна змінити, наприклад його довговічність, колір або температура плавлення. Оскільки скло є дуже універсальним, у нього так багато застосувань у нашому повсякденному житті.